«Повернення феномена»: в Києві пройде персональна виставка Юрія Скандакова

Довгий час вважалося, що колекція майстра розпорошена по світу і втрачена назавжди.

Юрій Скандаков, український художник російського походження, котрий був неабияким патріотом України. Він навіть казав – “Якби я залишився жити в Росії, я би просто загинув. Україна зробила з мене того, ким я є зараз”.

Протягом десятиріч більша частина картин Юрія Скандакова вважалася загубленою. Як передає Інтерфакс, у серпні— вересні у Києві буде проводитися масштабна персональна виставка його картин під назвою “Повернення феномена”.

«Душа Львова» – так називали його ті, хто спілкувався з художником особисто, а таких було багато: у цьому феєричному місті він прожив усе своє свідоме життя, починаючи із студентської лави. Та й працював переважно за фахом – художником модельєром-конструктором на знакових підприємствах, лишаючи незмінно добрий слід присутності у справах і людських душах. У Будинку моделей його ім’я пов‘язують із започаткуванням моди на розписані жіночі капелюшки, котрі після міжнародної виставки у Парижі поширилася у Європі. На телевізійному заводі «Електрон» саме ним створено логотип підприємства у вигляді блакитного симпатичного кажана, котрий завжди викликає посмішку й створює добрий настрій. Є його внесок і у дизайнерських рішеннях автобусного заводу «ЛАЗ».

Борис Возницький, відомий музеєзнавець пригадував, як навчаючись на третьому курсі Львівського училища декоративно-прикладного мистецтва імені Труша, бігав на потік до першокурсників – пройшов поголос, що там «творив дива», щойно зарахований на навчання.

Курс Скандакова взагалі видався зоряним. У той же час разом з ним вивчали тонкощі художнього ремесла Зеновій Флінта, Олег Мінько, Петро Маркович, Любомир Медвідь – надалі корифеї художнього цеху.

А з Іваном Марчуком, нині всесвітньо відомим художником, який за рейтингом британської газети Daily Telegraph внесений до списку ста геніїв сучасності, сиділи за однією партою, разом ходили на пленери, ділили нехитрий студентський побут. Марчук ще в студентські роки помітив і завжди високо цінував в товариша неабиякий талант рисувальника-імпровізатора. І цей талант успішно розкрився на благодатному грунті училища, а згодом і Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва, де вже через кілька років сам стане викладачем, а потім завідувачем профільної кафедри художнього текстилю.

Картина Юрія Скандакова, "В танку", 1971 рік, пастель
Картина Юрія Скандакова, “В танку”, 1971 рік, пастель
Політичний 1970 папір,пастель 42х29

Юрій Скандаков – художник радості і світла, експресії й оптимізму, обожнюваний у Львові й мало знаний в Україні загалом. Коли майстра не стало, Львів ніби втратив свій добрий і світлий оберіг, без якого порушується цілісність і гармонія усталеного ладу. Печальні настрої серед представників мистецького середовища посилювала звістка про втрачений неоціненний художній доробок – феномен, котрий неналежно оцінений, практично не досліджений, і, зрештою, невідомий широкому загалу. І тривалий час вважалося, що колекція майстра розпорошена по світах і втрачена назавжди. Тож навіть для виставки з нагоди вшанування його світлої пам’яті у Львівській національній картинній галереї сформувати повноцінну експозицію, яка б достойно відбила велич львівського феномена, не вдалося. Усвідомлення, що поряд творив великий художник, який володів унікальним авторським стилем й винайшов власну авторську техніку, прийшло, але… митець пішов назавжди…

Але тут сенсаційна новина: Київська національна картинна галерея наприкінці літа – на початку осені цього року представить виставку полотен Юрія Скандакова під гучною назвою «Повернення феномена». Як з’ясувалося, його друзям та прихильникам все ж вдалося зібрати те, що здавалося назавжди втраченим і… дати мистецтвознавцям, шанувальникам, глядачам ще один шанс побачити і насолодитися мистецтвом, закоріненим на високій естетиці і духовності.

А безпосереднє спілкування з шедеврами краще за будь-які слова дасть можливість збагнути суть феномена Скандакова.